непогрішний
Unfehlbar; die Unfähigkeit besitzend, sich zu irren oder Fehler zu machen.
Непогрішний; той, хто не здатний помилятися або робити помилки.
☞ Часто вживається іронічно для критики самовпевненості людини.
-
Niemand ist absolut infallibel.— Ніхто не є абсолютно безпомилковим.
-
Er glaubt, er besitze eine infallible Urteilskraft.— Він вважає, що має бездоганну здатність до судження.
-
Ihre infallible Methode scheiterte am Ende doch.— Їхній безпомилковий метод у кінцевому підсумку все одно зазнав невдачі.
Синонимы
Антонимы