каятливий
Die Reue oder Buße betreffend; die Sündenerkenntnis und Reue ausdrückend.
Щодо каяття або покаяння; що виражає усвідомлення гріха та каяття.
☞ Вживається переважно в теологічному контексті.
-
Er zeigte eine pönitentische Haltung während des Gebets.— Він демонстрував покаянну позу під час молитви.
-
Die pönitentische Praxis ist tief in der Tradition verwurzelt.— Покаянна практика глибоко вкорінена в традиції.
-
Sein Blick wirkte sehr pönitentisch.— Його погляд виглядав дуже каятливим.
Антонимы