іменник, номінатив
In der Form oder Funktion eines Substantivs (Nomen) auftretend.
Виступаючи у формі або функції іменника (Nomen).
☞ Використовується переважно в лінгвістиці.
-
Das Wort wird in diesem Satz substantivisch gebraucht.— У цьому реченні слово вживається як іменник.
-
Die substantivische Verwendung von Adjektiven ist häufig.— Вживання прикметників як іменників є поширеним явищем.
-
Diese Form wirkt auf den Leser sehr substantivisch.— Ця форма справляє на читача враження чогось дуже іменникового.
Синонимы
Антонимы