Bergkuppe — WBuch

вершина

Der oberste Teil oder die Spitze eines Berges.

Найвища частина або вершина гори.

нейтральное

Die Bergkuppe war im Winter komplett mit Schnee bedeckt.

— Вершина гори взимку була повністю вкрита снігом.
Vom Flugzeug aus sah man die steile Bergkuppe.

— З літака було видно крутий вершок гори.

Синонимы

гірська вершина, платоподібна вершина

Ein flacherer Gipfelbereich, der über die umliegenden Hänge hinausragt.

Більш пласка вершина, яка виступає над навколишніми схилами.

терминологическое

☞ Часто використовується в геоморфології.

Die Geologen untersuchten die flache Bergkuppe genau.

— Геологи ретельно досліджували плоский вершник гори.
Auf der Bergkuppe lässt sich eine kleine Hütte finden.

— На вершині гори можна знайти невелику хатину.