повстанець, бунтівник
Eine Person, die einen bewaffneten Aufstand gegen eine Regierung oder eine bestehende Ordnung führt.
Особа, яка очолює збройне повстання проти уряду або існуючого порядку.
-
Der Insurgent griff die staatliche Infrastruktur an.— Повстанець атакував державну інфраструктуру.
-
Die Armee verfolgte den Insurgenten durch den Dschungel.— Армія переслідувала повстанця крізь джунглі.
Синонимы