сонорант
Ein Laut in der Phonetik, der durch eine relativ freie Luftströmung im Vokaltrakt erzeugt wird.
Звук у фонетиці, який утворюється внаслідок відносно вільного потоку повітря у вокальному тракті.
-
Der Linguist analysierte den Sonorlaut in der Probe.— Лінгвіст проаналізував сонорний звук у зразку.
-
Nasale gelten in der Phonetik als Sonorlaute.— У фонетиці назальні звуки вважаються сонорними.
-
Ein Sonorlaut unterscheidet sich deutlich von einem Verschlusslaut.— Сонорний звук суттєво відрізняється від проривного звуку.
Синонимы
Антонимы