правило останнього наголосу, правило передостаннього наголосу
Ein rhetorisches Stilmittel, bei dem das wichtigste oder entscheidende Argument oder Wort ganz am Ende eines Satzes oder Abschnitts steht.
Риторичний стилістичний прийом, при якому найважливіший або вирішальний аргумент чи слово знаходиться наприкінці речення або уривка.
-
Der Redner nutzt die Ultimaregel, um seine Botschaft zu verstärken.— Оратор використовує останнє застереження, щоб підсилити свій посил.
-
Die rhetorische Ultimaregel macht den Schluss einer Rede besonders eindringlich.— Риторичне правило завершення промови робить її кінець особливо переконливим.
-
Ein guter Redner setzt die Ultimaregel gezielt ein, um Spannung aufzubauen.— Добрий оратор цілеспрямовано використовує ультимативне правило, щоб створити напругу.