нерозпізнаваність, невпізнаваність
Der Zustand, in dem etwas nicht identifiziert, erkannt oder wahrgenommen werden kann.
Стан, у якому щось не може бути ідентифіковане, розпізнане або сприйняте.
☞ Часто вживається у філософських або наукових контекстах.
-
Die totale Unerkennbarkeit des Objekts war ein Problem.— Повна невпізнаваність об’єкта була проблемою.
-
Seine Unerkennbarkeit in der Menge war beeindruckend.— Його непізнаваність серед натовпу вражала.
Антонимы