блаженний, щасливий
Im Zustand der Seligkeit befindlich oder von göttlicher Gnade erfüllt.
Перебуваючий у стані блаженства або сповнений божественної благодаті.
☞ Часто вживається в релігійному або поетичному контексті.
-
Die gottselige Ruhe erfüllte die Seele der Heiligen.— Благоговійна тиша наповнила душу святої.
-
Er erlangte den gottseligen Zustand des ewigen Friedens.— Він досяг блаженного стану вічного спокою.
Синонимы