всемогутній, могутній
Besitzend großer Macht, Autorität oder Einfluss.
Володіючи великою владою, авторитетом або впливом.
☞ Сьогодні вживається майже виключно в історичних або дуже формальних контекстах.
-
Der hochmögende Fürst traf alle wichtigen Entscheidungen allein.— Високопоставлений князь сам ухвалював усі важливі рішення.
-
Der hochmögende Herrscher kontrollierte das gesamte Schicksal seines Volkes.— Всемогутній правитель керував усією долею свого народу.
-
Der hochmögende König regierte über ein riesiges Territorium.— Величний король правив величезною територією.
Антонимы