дитячий, хлопчачий
An die Kindheit oder die Eigenschaften von Knaben erinnernd, oft im Sinne von kindlich-naiv oder unschuldig.
Нагадує про дитинство або риси хлопчиків; часто вживається у значенні дитячо-наївного чи невинного.
☞ Часто вживається з легким зневажливим відтінком щодо нестачі зрілості.
-
Er bewahrte sich ein knabenhaftliches Lächeln.— Він зберіг хлопчачу посмішку.
-
Ihre Züge wirkten sehr knabenhaftlich.— Її риси обличчя виглядали дуже хлопчачими.
-
Sein Verhalten war beinahe knabenhaftlich.— Його поведінка була майже дитячою.
Синонимы