конативний
Bezogen auf das Bestreben oder die Absicht, eine Handlung auszuführen.
Стосується прагнення або наміру здійснити дію.
☞ Використовується переважно в лінгвістиці та психології.
-
Die Linguisten untersuchten die konative Funktion der Sprache.— Лінгвісти досліджували конативну функцію мови.
-
Dieser Ausdruck hat eine rein konative Bedeutung.— Цей вираз має суто конативне значення.
-
In der Psychologie beschreibt der Begriff konative Prozesse.— У психології термін «конативні процеси» описує певні психічні процеси.
Антонимы