libellieren

[libɛliˈʁən]

По слогам li|bel|lie|ren

◆ Грамматический конструктор

Управление

jdn. libellieren A— когось притягнути до відповідальності

„Der Kläger libelliert den Angeklagten wegen Verleumdung."

§ Грамматика

Основные формы · правильный

Infinitiv

libellieren

Präteritum

libellierte

Partizip II

hat libelliert

§Значения

подати позов, висунути звинувачення

Eine Klage gegen jemanden einreichen oder eine Anklage erheben.

Подати позов проти когось або висунути обвинувачення.

терминологическое

☞ Юридичний фаховий термін.

Der Kläger hat den Angeklagten gestern libelliert.

— Позивач вчора пред’явив обвинувачення підсудному.
Sie wurde wegen des Vorfalls libelliert.

— Її оголосили винною через цей інцидент.

Синонимы

verleumden·beschuldigen·diffamieren

Антонимы

loben

наклепувати, очорнювати

Jemanden einer Straftat oder eines Fehlverhaltens beschuldigen.

Звинувачувати когось у вчиненні злочину або проступку.

возвышенное

Er wurde in der Zeitung böswillig libelliert.

— У газеті його зловмисно оклеветали.
Man darf niemanden ohne Beweise libellieren.

— Не можна звинувачувати когось без доказів.

§ Спряжение — полные таблицы

Präsens презенс

ich	libelliere
du	libellierst
er/sie/es	libelliert
wir	libellieren
ihr	libelliert
sie/Sie	libellieren

Präteritum претеритум

ich	libellierte
du	libelliertest
er/sie/es	libellierte
wir	libellierten
ihr	libelliertet
sie/Sie	libellierten

Imperativ императив

—
libelliere	(du)
—
libellieren	wir
libelliert	(ihr)
libellieren	Sie

Konjunktiv I конъюнктив I

ich	libelliere
du	libellierest
er/sie/es	libelliere
wir	libellieren
ihr	libellieret
sie/Sie	libellieren

Konjunktiv II конъюнктив II

ich	libellierte
du	libelliertest
er/sie/es	libellierte
wir	libellierten
ihr	libelliertet
sie/Sie	libellierten

Partizip партицип

libellierend	Präsens
libelliert	Perfekt

Infinitiv инфинитив

libellieren

zu libellieren

§Однокоренные

§Связанные слова

verleumden·beleidigen·diskreditieren