постулюючи, стверджуючи
Etwas als notwendig, wahr oder gegeben voraussetzend oder fordernd.
Вважати або вимагати щось необхідним, істинним чи даністю.
☞ Дієприкметник I від дієслова „postulieren“ часто вживається як прикметник.
-
Die postulierende Theorie bleibt ohne Beweis.— Ця гіпотетична теорія залишається недоведеною.
-
Er vertrat eine postulierende Haltung.— Він займав постулативну позицію.
-
Diese postulierenden Annahmen sind wichtig.— Ці припущення є важливими.
Синонимы