непокірний, впертий
Widerständig, unwillig oder trotzig gegenüber Regeln, Autoritäten oder Aufforderungen.
Опірний, небажаючий або впертий щодо правил, авторитетів чи вимог.
☞ Часто вживається в юридичному або психологічному контексті.
-
Der renitente Zeuge weigerte sich, die Fragen zu beantworten.— Упертий свідок відмовився відповідати на запитання.
-
Sein Verhalten gegenüber der Leitung war äußerst renitent.— Його поведінка щодо керівництва була надзвичайно непокірною.
-
Es ist schwierig, mit so renitenten Schülern zu arbeiten.— Важко працювати з такими неслухняними учнями.
Синонимы
Антонимы