spitzohrig — WBuch

гостроухий

Besitzend spitze Ohren.

Маючи гострі вуха.

нейтральное

Der spitzohrige Fuchs schlich durch den Wald.

— Лисиця з гострими вухами крадькома пробиралася лісом.
Diese Hunderasse ist für ihre spitzohrigen Köpfe bekannt.

— Ця порода собак відома своїми головами з гострими вухами.

уважний, пильний

In übertragenem Sinne: aufmerksam, wachsam oder scharfsinnig.

У переносному значенні: уважний, пильний або проникливий.

разговорное

☞ Часто вживається метафорично для позначення уважної позиції.

Er hielt sich spitzohrig bereit, um nichts zu verpassen.

— Він із напруженою увагою чекав, щоб нічого не пропустити.
Sei spitzohrig, wenn der Chef spricht.

— Ти уважно слухаєш, коли говорить начальник.