розлючений, божевільний від люті
Extrem wütend, sehr zornig oder rasend vor Wut.
Надзвичайно розлючений, дуже сердитий або божевільний від гніву.
☞ Часто використовується для посилення гніву.
-
Er war stinkwütend über die Verspätung.— Він був неймовірно розлючений через затримку.
-
Sie blickte ihn mit einem stinkwütenden Gesicht an.— Вона подивилася на нього з розлюченим виразом обличчя.
-
Nach dem Streit war mein Vater stinkwütend.— Після сварки мій батько був неймовірно розлючений.