субсумтивний
Bezogen auf den Vorgang des Subsumierens, also das Unterordnen von Einzelfällen unter eine allgemeine Regel oder Norm.
Стосується процесу субсумування, тобто підпорядкування окремих випадків загальному правилу чи нормі.
☞ Використовується переважно в юриспруденції та логіці.
-
Der Jurist führt eine subsumtive Prüfung des Sachverhalts durch.— Юрист проводить субсумптивну перевірку обставин справи.
-
Diese subsumtive Logik ist für die Rechtsanwendung essenziell.— Ця субсумптивна логіка є ключовою для застосування права.
Синонимы
Антонимы