благословення, дар небесний
Ein seltener, archaischer oder dialektaler Ausdruck für eine glückliche Fügung oder ein göttliches Geschenk.
Рідкісний, архаїчний або діалектний вираз для позначення щасливого збігу обставин або божого дару.
☞ Сьогодні майже не вживається у стандартній мові.
-
Das war eine wahre Gottlobine in dieser Not.— Це було справжнім порятунком у цій скруті.
-
Man betrachtete den Regen als eine Gottlobine für die Ernte.— Дощ вважали благословенням Божим для врожаю.