високопрусський
Bezieht sich auf eine gehobene, oft künstlich überhöhte oder sehr formelle Sprechweise, die typisch für das preußische Bildungsbürgertum war.
Стосується витонченого, часто штучно завищеного або дуже формального способу мовлення, який був характерним для прусського освіченого буржуазного класу.
☞ Часто вживається з негативним відтінком для позначення надмірно вишуканої манери висловлювання.
-
Er sprach in einem sehr Hochpreußischen Ton.— Він говорив дуже високопрусським тоном.
-
Hochpreußisch unterscheidet sich deutlich von anderen Mundarten.— Високопрусська мова суттєво відрізняється від інших діалектів.