самопомазання хворих
Die religiöse Handlung, bei der ein Kranker mit heiligen Ölen gesalbt wird, um göttliche Heilung oder Trost zu erflehen.
Релігійний обряд, під час якого хворого намащують святими оліями з метою благання про божественне зцілення чи утіху.
☞ Зазвичай стосується таїнства єлеопомазання хворих у християнській літургії.
-
Der Priester kam zur Krankensalbung in das Zimmer des Sterbenden.— Священик прийшов до кімнати вмираючого, щоб здійснити обряд помазання хворого.
-
Die Krankensalbung wird in der katholischen Kirche als Sakrament vollzogen.— У Католицькій церкві таїнство єлеопомазання здійснюється як священний обряд.
-
Sie bat um die Krankensalbung für ihren kranken Vater.— Вона просила про таїнство єлеопомазання для свого хворого батька.