ув’язнення
Die Freiheitsstrafe, die eine Person als rechtliche Folge einer Straftat verbüßen muss.
Позбавлення волі, яке особа зобов’язана відбувати як правове наслідок вчинення злочину.
-
Das Gericht verurteilte ihn zu einer kurzen Strafhaft.— Суд засудив його до короткочасного ув’язнення.
-
Die Strafhaft wurde aufgrund neuer Beweise verkürzt.— Термін ув’язнення було скорочено через нові докази.
Синонимы