Treuhandschaft

довірче ставлення, довірче управління

Das Rechtsverhältnis, bei dem eine Person oder Instanz Vermögenswerte im Vertrauen für eine andere verwaltet.

Правовідносини, за якими одна особа або інстанція керує майном на довіреній основі від імені іншої особи.

терминологическое

☞ Переважно вживається в юридичному та фінансовому контексті.

Die Treuhandschaft über das Erbe wurde gerichtlich geregelt.

— Питання довірчого управління спадщиною було врегульовано в судовому порядку.
Diese Form der Treuhandschaft erfordert strikte Kontrolle.

— Ця форма довірчого управління вимагає суворого контролю.

довірча функція, довірче управління

Die Eigenschaft oder der Zustand, als Treuhänder zu agieren.

Властивість або стан, пов’язаний із виконанням обов’язків довіреної особи.

нейтральное

Er handelte stets in reiner Treuhandschaft.

— Він завжди діяв виключно як довірений представник.
Die Treuhandschaft der Bank wurde infrage gestellt.

— Довірче управління банку опинилося під сумнівом.