необґрунтованість, відсутність підстав
Der Zustand, in dem eine Aussage, Theorie oder Entscheidung nicht auf einer ausreichenden sachlichen oder logischen Grundlage basiert.
Стан, у якому твердження, теорія або рішення не ґрунтуються на достатній фактичній чи логічній основі.
☞ Іменникована форма прикметника, яка описує відсутність обґрунтування.
-
Die Unfundierbarkeit seiner Behauptung wurde schnell deutlich.— Швидко стало очевидно, що його твердження не має під собою жодних підстав.
-
Man kritisiert die völlige Unfundierbarkeit dieser Theorie.— Критикують повну необґрунтованість цієї теорії.