безсумнівність, впевненість
Der Zustand, in dem etwas ohne jeden Zweifel oder Skepsis als wahr oder sicher gilt.
Стан, у якому щось без жодних сумнівів чи скептицизму вважається істинним або достовірним.
☞ Примітка: Це іменникова форма прикметника «безумовно». Оскільки вимога прямо стосується прикметника, тут описується властивість безумовності.
-
Die Unzweifelhaftigkeit der Beweise überzeugte die gesamte Jury.— Безумовна достовірність доказів переконала всіх членів журі.
-
Die Unzweifelhaftigkeit seiner Aussage war für die Ermittler entscheidend.— Безумовна достовірність його свідчень була вирішальною для слідчих.
Синонимы
Антонимы