гудіння, дзижчання
In einem tiefen, kontinuierlichen Ton schwingend oder klanglich vorhanden.
Вібрувати або звучати у глибокому, безперервному тоні.
☞ Дієприкметник II від дієслова „brummen“ вживається як прикметник.
-
Ein gebrummter Ton erfüllte den leeren Raum.— Прогудіння заповнило порожню кімнату.
-
Der Motor klang tief und gebrummt.— Двигун видавав глибокий, гудкий звук.
-
Die gebrummte Frequenz war kaum hörbar.— Цю гудячу частоту ледве можна було почути.