свистяче
Das Partizip II von pfeifen; eine durch Luftstrom erzeugte, schrille Tonfolge.
Дієприкметник II від дієслова „свистіти“; різкий ряд звуків, що виникає внаслідок потоку повітря.
☞ Зазвичай вживається як частина форми перфекту або як прикметник для опису звуків.
-
Ein leise gepfiffener Ton erklang im Raum.— У кімнаті пролунав тихий свистячий звук.
-
Der Schiedsrichter hat ein Foul gepfiffen.— Суддя зафіксував фол.
Антонимы