писк, цвіркіт
Ein kurzes, hohes, oft unregelmäßiges Geräusch erzeugend.
Створює короткий, високий, часто нерегулярний звук.
☞ Дієприкметник II від „piepsen“ вживається як прикметник.
-
Ein gepiepster Ton war im Raum zu hören.— У кімнаті чувся пискливий звук.
-
Das Gerät klang sehr gepiepst.— Пристрій дуже голосно пищав.
Синонимы
Антонимы