за звичаєм, за усталеною практикою
Auf der Grundlage von langjähriger, stetiger Praxis oder Gewohnheit rechtlich bindend oder anerkannt.
На підставі багаторічної, постійної практики або звички є юридично зобов’язуючим чи визнаним.
☞ Вживається переважно в юридичному контексті.
-
Die gewohnheitsrechtliche Regelung wurde vom Gericht bestätigt.— Це звичаєве регулювання було підтверджене судом.
-
Es handelt sich hierbei um eine rein gewohnheitsrechtliche Praxis.— Це суто звичаєве явище.
-
Diese Ansprüche sind gewohnheitsrechtlich begründet.— Ці вимоги ґрунтуються на звичаєвому праві.
Антонимы