klamaukeln

[ˈklaˌmaʊ̯kḷn̩]

По слогам kla|mau|keln

◆ Грамматический конструктор

Управление

etwas klamaukeln A— щось вигадувати/вигадувати виправдання

„Er klamaukelt eine Ausrede vor sich hin."

§ Грамматика

Основные формы · правильный

Infinitiv

klamaukeln

Präteritum

klamaukelte

Partizip II

hat geklamaukelt

§Значения

бормотати

Unverständlich, leise oder undeutlich vor sich hin murmeln.

Незрозуміло, тихо або нерозбірливо бурмотіти собі під ніс.

нейтральное

Er klamaukelte nur etwas Unverständliches.

— Він лише бурмотів щось нерозбірливе.
Die alte Frau hat den ganzen Abend geklamaukelt.

— Стара жінка весь вечір бездіяла.

Синонимы

нарікати, скиглити

Sich mit einer monotonen, unklaren Stimme beklagen oder vor sich hin jammern.

Скаржитися або скиглити собі під ніс монотонним, нечітким голосом.

разговорное

Hör auf, so zu klamaukeln!

— Перестань так базікати!
Er klamaukelte ständig über seine Arbeit.

— Він постійно скаржився на свою роботу.

§ Спряжение — полные таблицы

Präsens презенс

Präteritum претеритум

Imperativ императив

Konjunktiv I конъюнктив I

Konjunktiv II конъюнктив II

Partizip партицип

klamaukelnd	Präsens
geklamaukelt	Perfekt

Infinitiv инфинитив

klamaukeln

zu klamaukeln

§Связанные слова