вірний королю
Dem Monarchen oder der Krone gegenüber absolut loyal und ergeben.
Абсолютно лояльний та відданий монарху або короні.
☞ Сьогодні його переважно вживають у історичних або літературних контекстах.
-
Der königstreue Ritter schwor seinen Eid.— Вірний королю лицар присягнув.
-
Sie blieb ihrem Herrscher bis zum Ende königstreu.— Вона залишалася вірною своєму правителю до самого кінця.
-
Ein königstreuer Gefolgsmann darf niemals abfallen.— Вірний королю підданий ніколи не повинен зрадити.
Антонимы