остаточний, беззаперечний
Endgültig, nicht mehr anfechtbar oder veränderbar.
Остаточно, більше не може бути оскаржене чи змінене.
☞ Часто вживається в юридичних або адміністративних контекстах.
-
Das Gericht hat ein letztgültiges Urteil gefällt.— Суд виніс остаточне рішення.
-
Die Entscheidung ist nun letztgültig.— Це рішення тепер остаточне.
-
Wir warten auf das letztgültige Ergebnis der Prüfung.— Ми чекаємо на остаточний результат перевірки.
Синонимы
Антонимы