бурмотіння, нерозбірлива мова
Mit leiser, undeutlicher oder brabbelnder Stimme gesprochen.
Вимовлено тихим, нечітким або бурмотливим голосом.
☞ Дієприкметник I від дієслова „nuckeln“; часто вживається у значенні нечіткого, нерозбірливого бурмотіння.
-
Er antwortete mit nuckelnden Worten.— Він відповів незв’язними словами.
-
Ihre nuckelnde Stimme war kaum zu verstehen.— Її тихий, майже шепітний голос ледве можна було розчути.
-
Das Kind blieb nur nuckelnd.— Дитина лише смоктала.