привілей, ексклюзивне
Einem Amt oder einer Person eine besondere, exklusive Befugnis oder ein Vorrecht zuordnend.
Присвоюючи установі або особі особливе, ексклюзивне повноваження чи привілей.
☞ Часто вживається в юридичному або державно-політичному контексті.
-
Dies ist eine prorogative Entscheidung des Staatschefs.— Це є дискреційним рішенням глави держави.
-
Die prorogative Gewalt liegt allein beim Parlament.— Право на продовження повноважень належить виключно парламенту.
Синонимы
Антонимы