шепіт, бурмотіння
Leise, flüsternd oder murmelnd gesprochen, oft geheimnisvoll oder unklar.
Вимовляється тихо, шепотом або бурмотінням; часто таємничо або незрозуміло.
☞ Часто вживається в літературному контексті.
-
Sie hörte eine raunzende Stimme im Dunkeln.— Вона почула тихий, бурмотливий голос у темряві.
-
Die Menge blieb raunzend zurück.— Натовп залишився, бурмочучи під ніс.
-
Ein raunzendes Gespräch fand im Hintergrund statt.— На задньому плані відбувалася тиха розмова.