Прилагательное Частотностьtop-25000CEFR C2

stipulativ

[ʃtipuˈlaːtɪv]
По слогам sti|pu|la|tiv
§Значения
стипулятивний, визначальний
Etwas festlegend oder vorschreibend charakterisierend, oft im rechtlichen oder vertraglichen Kontext.
Щось, що встановлює або передбачає певні правила; часто у правовому або договірному контексті.
терминологическое
  1. Die Vertragsparteien einigten sich auf eine stipulative Regelung.
    — Сторони договору домовилися про умовне положення.
  2. Diese Definition ist rein stipulativ zu verstehen.
    — Це визначення слід розуміти суто як умовне.
  3. Es handelt sich um eine stipulative Klausel im Vertrag.
    — Це стимулятивна умова в договорі.
Синонимы
Антонимы
§Однокоренные
§Связанные слова

Сообщить об ошибке