непокірний, опірний, захисний
Widerständig, sich gegen etwas auflehnend oder gegen Angriffe wehrend.
Опірний, що чинить опір чомусь або захищається від атак.
-
Die wehrige Bevölkerung leistete heftigen Widerstand.— Наполегливе населення чинило запеклий опір.
-
Er zeigte sich gegenüber der neuen Regelung sehr wehrig.— Він дуже опирався новому порядку.
Синонимы
Антонимы