Hauptbetonungszeichen

знак основного наголосу

Ein grafisches Zeichen, das in der Lautschrift oder in Wörterbüchern die primäre Betonung einer Silbe markiert.

Графічний знак, який у фонетичній транскрипції або у словниках позначає основний наголос на складі.

терминологическое

Das Hauptbetonungszeichen steht direkt über dem betonten Vokal.

— Головний знак наголосу стоїть безпосередньо над наголошеним голосним.
In diesem Wörterbuch wird das Hauptbetonungszeichen anders verwendet.

— У цьому словнику головний знак наголосу використовується інакше.
Vergessen Sie nicht, das Hauptbetonungszeichen in der Transkription zu setzen.

— Не забудьте поставити головний знак наголосу в транскрипції.