честь, порядність, доброчесність
Die Eigenschaft, eine Person ist ehrenhaft, redlich und besitzt eine hohe moralische Integrität.
Властивість, за якої людина є чесною, порядною та має високу моральну цілісність.
☞ Застаріле або дуже урочисте слово для позначення чесноти чи порядності.
-
Seine Honorigkeit machte ihn zu einem Vorbild für die ganze Gemeinde.— Його чесність зробила його зразком для всієї громади.
-
Seine Honorigkeit wurde von allen Bürgern der Stadt hoch geschätzt.— Його честь та гідність високо цінувалися усіма містянами.
Синонимы