Inquisitor

[ɪnkwɪˈziːtoːɐ̯]

По слогам in|qui|si|tor

§ Грамматика

Genitiv

des Inquisitors

Plural

die Inquisitoren

§Значения

інквізитор

Ein Beamter oder Geistlicher, der im Rahmen einer Untersuchung (Inquisition) Verhöre durchführt.

Чиновник або священнослужитель, який під час розслідування (інквізиції) проводить допити.

нейтральное

Der Inquisitor stellte die Gefangenen strengen Fragen.

— Інквізитор ставив ув’язненим суворі запитання.
Die Macht des Inquisitors war in jener Zeit grenzenlos.

— Влада інквізитора в ті часи була безмежною.

Синонимы

допитувач, інквізитор

Eine Person, die andere sehr streng, kritisch oder aufdringlich ausfragt.

Людина, яка дуже суворо, критично або нав’язливо допитує інших.

возвышенное

☞ Часто вживається метафорично для позначення дуже критичної людини.

Er behandelte mich wie einen Inquisitor bei einem Verhör.

— Він поводився зі мною, як з інквізитором під час допиту.
Sein Blick war der eines unerbittlichen Inquisitors.

— Його погляд був поглядом безжального інквізитора.

Синонимы

§Однокоренные

§Связанные слова