Kausativ — WBuch

спричиняючий

Eine grammatische Verbform, die ausdrückt, dass ein Subjekt das Bewirken einer Handlung durch ein anderes Subjekt verursacht.

Граматична форма дієслова, яка виражає, що один суб’єкт спричиняє здійснення дії іншим суб’єктом.

терминологическое

Das Verb 'tränken' ist ein klassisches Kausativ zum Verb 'trinken'.

— Дієслово «tränken» є класичним каузативом до дієслова «trinken».
Im Deutschen bildet man das Kausativ oft durch schwache Verben, die von starken Verben abgeleitet sind.

— У німецькій мові каузатив утворюється часто за допомогою слабких дієслів, які походять від сильних дієслів.

каузатив

In der Linguistik: Eine grammatische Form, die ausdrückt, dass jemand etwas bewirkt oder veranlasst.

У лінгвістиці: граматична форма, яка виражає, що хтось спричиняє або змушує щось відбутися.

терминологическое

Der Linguist erklärt die Funktion des Kausativs in diesem Satz.

— Лінгвіст пояснює функцію каузативу в цьому реченні.
Die Analyse des Kausativs erfordert viel Zeit.

— Аналіз каузативу вимагає багато часу.