ординація
Der feierliche Akt der Einsetzung eines Geistlichen in ein kirchliches Amt.
Урочиста процедура призначення священнослужителя на церковну посаду.
☞ Вживається переважно в теологічному та церковно-правовому контексті.
-
Die Ordinierung des neuen Priesters fand in der Kathedrale statt.— Хіротонія нового священика відбулася в соборі.
-
Er bereitet sich intensiv auf seine Ordinierung vor.— Він інтенсивно готується до свого рукоположення.
Синонимы