імперська заборона
Eine mittelalterliche Rechtsfolge, bei der eine Person durch den Kaiser rechtlos gestellt und aus dem Schutz des Reiches ausgeschlossen wird.
Середньовічний правовий наслідок, за якого особу імператор позбавляє прав і виключає з-під захисту держави.
☞ Стосується безпосередньо Священної Римської імперії.
-
Der Kaiser verhängte die Reichsacht über den rebellierenden Fürsten.— Імператор наклав імперську опалу на бунтівного князя.
-
Nach der Reichsacht war der Ritter rechtlos und konnte nicht geschützt werden.— Після накладення імперської заборони лицар втрачав усі права і не міг отримати захист.