релігійна зрілість
Die Fähigkeit und Reife eines Menschen, seine religiösen Überzeugungen selbstständig zu wählen, zu begründen und zu leben.
Здатність та зрілість людини самостійно обирати, обґрунтовувати та дотримуватися своїх релігійних переконань.
☞ Часто вживається в контексті виховання та права.
-
Die Erziehung zielt auf die Religionsmündigkeit des Kindes ab.— Виховання спрямоване на досягнення дитиною релігійної зрілості.
-
Er hat seine Religionsmündigkeit durch intensive Studien erlangt.— Він здобув релігійну зрілість завдяки інтенсивним студіям.
-
Die Förderung der Religionsmündigkeit ist ein wichtiges Ziel.— Розвиток релігійної зрілості є важливою метою.