Selbstentleibung

самознищення, самогубство

Der Akt, sich selbst durch eine Handlung oder einen Zustand das Leben zu nehmen.

Дія, під час якої людина власними діями чи станом позбавляє себе життя.

возвышенное

☞ Часто вживається в релігійному або філософському контексті.

Die Selbstentleibung wurde in dem alten Text als Sünde beschrieben.

— У старовинному тексті самогубство описувалося як гріх.
Er sah in der Selbstentleibung den einzigen Ausweg.

— Він вважав самогубство єдиним виходом.

Синонимы

самозречення, самознеособлення

Die vollständige Selbstaufgabe oder die Entäußerung des eigenen Ichs.

Повна самовіддача або позбавлення власного «Я».

возвышенное

Durch die Selbstentleibung erreichte der Mystiker einen höheren Zustand.

— Через самогубство містик досяг вищого стану.
Ihre totale Selbstentleibung für die Sache war bewundernswert.

— Її повна самопожертва заради справи була гідною захоплення.