Sprachbehinderung

[ˈʃpʁaːxbeˌhɪndəʁʊŋ]

По слогам sprach|be|hin|de|rung

§ Грамматика

Genitiv

der Sprachbehinderung

§Значения

порушення мовлення

Eine Beeinträchtigung oder Störung der Fähigkeit, Sprache zu produzieren oder zu verstehen.

Порушення або збій здатності виробляти мову чи розуміти її.

нейтральное терминологическое

Das Kind leidet an einer leichten Sprachbehinderung.

— Дитина має незначні порушення мовлення.
Eine Sprachbehinderung kann viele verschiedene Ursachen haben.

— Порушення мовлення може мати багато різних причин.

Синонимы

порушення мовлення

Ein medizinischer oder therapeutischer Fachbegriff für Sprachstörungen.

Медичний або терапевтичний термін для позначення розладів мовлення.

терминологическое

☞ Часто вживається в контексті логопедії.