Unbotmäßigkeit

непокора, непристойність

Ein Verhalten, das der Ordnung, den Regeln oder der Autorität widerspricht.

Поведінка, яка суперечить порядку, правилам або авторитету.

возвышенное

Seine Unbotmäßigkeit wurde von den Ältesten streng kritisiert.

— Його непокору суворо розкритикували старійшини.
Man verurteilte die Unbotmäßigkeit der jungen Leute.

— Люди засуджували непокору молоді.

Синонимы

непокора, бунтівність

Ein Zustand der Ungehorsamkeit oder Auflehnung gegen eine bestehende Hierarchie.

Стан непокори або опору існуючій ієрархії.

возвышенное

Die Unbotmäßigkeit der Soldaten führte zu einer harten Strafe.

— Непокора солдатів призвела до суворого покарання.
Trotz ihrer Unbotmäßigkeit blieb sie im Dienst.

— Незважаючи на свою непокірність, вона залишалася на службі.