небажання, неохота
Der Zustand, eine bestimmte Handlung oder Aufgabe nicht tun zu wollen; mangelnde Bereitschaft.
Стан, коли не бажається виконувати певну дію чи завдання; відсутність готовності.
☞ Граматично це іменник (невдоволення), проте часто вживається в контекстах, які описують небажливу властивість.
-
Seine Unwilligkeit zur Zusammenarbeit war offensichtlich.— Його небажання співпрацювати було очевидним.
-
Man spürte eine gewisse Unwilligkeit bei der Entscheidung.— Відчувалася певна неохота у прийнятті рішення.
Синонимы
Антонимы