уповноважена видавати вказівки
Die Befugnis oder das Recht, Anweisungen oder Befehle zu erteilen.
Повноваження або право видавати вказівки чи накази.
☞ Зазвичай вживається як іменник; як прикметник — у значенні «уповноважений віддавати накази».
-
Die Weisungsberechtigung des Abteilungsleiters ist in diesem Projekt klar geregelt.— Повноваження керівника відділу щодо видачі вказівок у цьому проєкті чітко визначені.
-
Die Weisungsberechtigung der Projektleiter muss vor dem Start schriftlich festgelegt werden.— Повноваження керівників проєктів щодо видачі вказівок мають бути письмово визначені перед початком роботи.