великодушний, благородний
Bereit, anderen mit einer edlen, uneigennützigen und vergebenden Einstellung zu begegnen.
Готовий ставитися до інших з благородним, безкорисливим та прощаючим ставленням.
-
Er zeigte sich in dieser schwierigen Situation sehr großmütig.— У цій складній ситуації він проявив велику великодушність.
-
Ihre großmütige Geste beeindruckte alle Anwesenden tief.— Її великодушний вчинок глибоко вразив усіх присутніх.
-
Es ist eine großmütige Tat, dem Feind zu vergeben.— Простити ворога — це великодушний вчинок.
Синонимы
Антонимы